Історична довідка
Цікава історія виникнення і забудови селища Савинці, поява якого зв’язана з часами заселення Слобідської України, коли для охорони південних кордонів від кримських татар створювалася військово-сторожова служба.
Ще до селища тут існувала сторожка, де старшим був козак Сава Рак, отож частину Савинець в пам’ять цього козака називають Раківкою.
У 1671 році на постійне поселення стало сто сімей на чолі з сотником Гаврилом Могилкою. Вони збудували свободу і назвали теж на честь Сави - Савинською. В 1672 році в Савинцях збудовано перший храм.
У 1732 р. по перепису населення у Савинцях налічувалось 129 дворів і 494 мешканці; у 1773 р. – 2543 мешканці, більшість з них військовослужбовці.
Довгий час Савинці були сотенним містечком Харківського, а згодом Ізюмського полку. Пізніше, на початку ХІХ століття тут було утворено військове поселення, а після його скасування жителів перевели до розрядку державних селян, кріпаками вони не були.
В архітектурі Савинець виділялися три двохповерхові будинки П половини ХІХ століття: це пересильна тюрма, в якій в’язні, що йшли етапом з Ізюма на Харків, робили перепочинок. Сидів у цій переселенці і поет Павло Грабовський. І до цього часу підйом шляху до тюрми називають етапним. Два інших будинки були побудовані з 300 тис. шт. цегли, яка була закуплена мешканцями для будівництва церкви замість дерев’яної. Поміщики Середині та Отцович підкупили інженера – будівельника, який за це визнав матеріал непридатним для будівництва церкви, збудували собі двохповерхові будинки, де на даний час розміщені виконавчий комітет селищної ради та комунальне підприємство ВУ ЖКГ «Савинське».
У 1910- 1914 рр. була збудована залізниця та станція Савинці.
У 1915- 1917 рр. у Савинцях проходив військову службу маршал радянського Союзу Г.К.Жуков.
З грудня 1922 р. Савинці входили до складу УРСР.
З 11 грудня 1941 року по 10 лютого 1943 року Савинці були окуповані німецько-фашистськими загарбниками.
Виконавчий комітет Савинської селищної ради відновив свою діяльність після визволення території Савинського району військами Радянської Армії від німецько-фашистських загарбників 11 лютого 1943 року.
У 1959 році Савинці офіційно визнане селищем міського типу.
В Савинцях народився Іван Васильович Тимофієнко – Герой Радянського Союзу, Леонід Талалай – лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка, Іван Тихий –український радянський художник, заслужений діяч мистецтв УРСР.
З 10 грудня 2020 року Савинська селищна рада включає в себе: селище міського типу Савинці, село Довгалівку, село Залиман, село Норцівка, село Мирна Долина ( кол. Залиманської сільської ради), село Вишнева, село Першотравневе (кол. Вишнівської сільської ради), село Бородоярське, село Вільхуватка, село Морозівка (кол. Морозівської сільської ради), селище Веселе, селище Новоселівка, селище Нурове, село Пазіївка, село Слабунівка, селище Теплянка, село Українка, селище Крючки (кол. Весілівської сільської ради) та входить до складу Ізюмського району.
Територія селищної ради становить 425.2 км 2. Міське населення станом на 01.11. 2020 р. складає -5016 чол., сільське – 4743 чол., всього - 9759 чол. Кількість дворів - 4007.
Селищну раду очолювали: Тимофієнко Олександр Ілларіонович ,1945 рік; Жувак Григорій Карпович, 1946 – 1948 рр.; Пшеничний Іван Дмитрович, 1949 – 1959 рр.; Шаповалов Олександр Трохимович, 1960 – 1961 рр.; Костомаров Василь Іванович, 1961 – 1971 рр.; Коломієць Дмитро Семенович, 1971 – 1972 рр.; Щетенко Ганна Миколаївна, 1972 – 1976 рр., Панафідін Станіслав Васильович, 1976 – 1979 рр.; Лаштобега Олександр Андрійович, 1980 – 1982 рр.; Яковенко Володимир Пилипович, 1982 – 1986 рр.; Шаронов Юрій Іванович, 1987 – 1990 рр.; Щетенко Ганна Миколаївна 1990 – 1994 рр.; Нестеренко Олексій Дмитрович, 1994 – 1996 рр.; Панченко Людмила Олександрівна, 1996 – 2002 рр.; Костомаров Віталій Олександрович, 2002-2015 рр., Матвієнко Юрій Миколайович з 2015 р. і по цей час
