4 червня — День вшанування пам’яті дітей, загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Це день, про який боляче говорити. День, коли згадуємо найстрашніше — життя дітей, які не встигли вирости, не встигли здійснити свої мрії. Росія забрала в них не просто дитинство. Вона забрала життя. Безжально. Без жодного виправдання. З початку повномасштабного вторгнення діти в Україні живуть не в іграх — а в реальності сирен, підвалів, втрат і страху. Діти не повинні знати, як звучить вибух, як виглядає втрата, як важко повертатися до школи без друзів...
У цей скорботний день Савинська громада приєдналася до всеукраїнської акції «Голоси дітей». У всіх старостинських округах та центрі громади діти та небайдужі мешканці розвісили дзвіночки, які символізують голоси дітей, що вже ніколи не заговорять. Їхній ніжний передзвін — це пам’ять, це скорбота, це заклик до світу ніколи не мовчати про злочини проти дитинства. Разом із настоятелем ПЦУ отцем Стефанієм ми зібралися на спільну молитву за душі невинно загиблих дітей. У скорботі схилили голови, вшанували їх хвилиною мовчання, промовили молитви та подумки сказали кожному з них: «Ми пам’ятаємо. Ми ніколи не пробачимо».
Ці дзвіночки — не просто символ. Це — нагадування про найцінніше, що ми маємо. Про те, заради чого маємо зупинити війну.
Ми висловлюємо щирі співчуття всім родинам, які втратили своїх дітей. Цей біль неможливо уявити. Але ми можемо й мусимо берегти пам'ять.
Світла пам’ять кожній дитині, чий голос обірвала війна. Пам’ятаємо. Боремося. Переможемо.
